Національна дитяча "гаряча" лінія

За ініціативи Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда Україна» з 2013 року в Україні діє Національна дитяча «гаряча» лінія

Які консультації надаються?

З будь-яких питань. Діти можуть зателефонувати навіть тоді, коли хочуть просто поговорити, отримати пораду чи підтримку. Тривалість розмов та їхня кількість необмежені.

Принципи роботи гарячої лінії

Основними засадами роботи гарячої лінії є анонімність та конфіденційність, тобто ніхто не дізнається, хто телефонував, коли телефонував, з яких питань, що розповідав, які поради чи консультації отримував. Зміст розмови завжди залишається відомим лише дитині, яка телефонує, та консультанту. Крім цього, ніхто не дізнається номера телефону, з якого здійснюється дзвінок. У консультанта відсутня функція визначення номеру.

Хто може зателефонувати?

Національна дитяча гаряча лінія працює для дітей та стосовно дітей, тому можуть телефонувати як діти з будь-яких питань, так і дорослі, які хочуть дізнатися, як вирішити ту чи іншу ситуацію з дитиною, як допомогти дитині тощо.

Коли працює гаряча лінія?

Національна дитяча гаряча лінія працює з понеділка по п’ятницю з 12 години по 20 годину та в суботу з 12 години по 16 годину. Однак це не означає, що в інші години не можна телефонувати. Можна, але за номером не дитячої гарячої лінії, а на

загальну гарячу лінію, де діти також можуть отримати консультації.

Як можна зателефонувати на гарячу лінію?

·     Для зв’язку з Національною дитячою гарячою лінією слід телефонувати на номери 116 111 (безкоштовно з Kyivstar та lifecell) або 0 800 500 225 (безкоштовно з усіх номерів телефонів).

·    Для зв’язку з Національною гарячою лінією (загальна) слід набрати номери 0-800-500-335 або 386 з мобільного оператора Київстар.

·    Дзвінки на дані номери є безкоштовними з будь-яких телефонів – мобільних чи стаціонарних.

·    Робота гарячої лінії покликана допомогти, тому в скрутних ситуаціях не слід вагатися, а дзвонити!

Соціальний педагог 

Стіпанова В.О.

Джерело

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ВЗИМКУ

Перехід дороги.

Якщо на ділянках шляхів відсутні позначені пішохідні переходи, переходити дорогу дозволяється на перехрестях по лінії тротуарів або узбіч у місцях, де вона добре проглядається в обох напрямках, і тільки після того, як пішохід оцінить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість і пересвідчитись у відсутності небезпеки. Взимку треба враховувати те, що дорога дуже слизька і для зупинки автомобіля потрібна більша відстань. Також транспортний засіб може несподівано занести в сторону пішоходів.

При переході проїжджої частини дороги необхідно переходити дорогу у місцях, позначених спеціальною розміткою або дорожніми знаками „Пішохідний перехід”.

Пішоходи, що не встигли завершити перехід всієї проїжджої частини, провинні пропустити транспортний засіб, чекаючи можливості для подальшого руху на острівку безпеки, а за його відсутності – на лінії, що розділяє потоки протилежних напрямків. Продовжувати перехід дороги можна, виконавши ті ж вимоги, які регламентують порядок початку переходу проїжджої частини дороги.

Рух по зимовій дорозі.

·            Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.

·            Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.

·            Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.

·            Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.

·            Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.

Небезпека ходіння по льоду на водоймищах.

Для зимового відпочинку слід правильно підбирати одяг та взуття. Одяг повинен бути легким, зручним та багатошаровим. Повітряні прошарки захистять від вітру та збережуть тепло тіла. Якщо взуття тісне, можна обморозити ноги, коли ж занадто просторе - натерти їх. На прогулянку слід вдягти вовняні шкарпетки. Синтетичні гріють гірше і натирають шкіру.

Чимало радості приносить катання на ковзанах. Щоб уникнути травми, слід бути обачливими. З перших кроків на льоду треба навчитись правильно падати: на бік, пригинаючи голову до грудей, або вперед - "рибкою" - прослизнути по льоду на животі, витягнувши руки. Не можна опиратися на руки, щоб їх не зламати. Можна падати в найближчу кучугуру снігу.

Потрібно виконувати визначені правила поведінки на льоду:

·            падати правильно (на бік чи "рибкою"), при падінні не триматися за людей;

·            не сідати на лід, сніг, відпочивати тільки на лавках;

·            не ходити на катку в мокрому одязі.

Якщо немає поблизу катка, часто місцем для катання на ковзанах обирають кригу водоймища. Але при цьому слід дотримуватись правил безпеки:

·            ніколи не кататись одному, а тільки гуртом. Якщо хто-небудь провалиться у воду, буде кому надати допомогу;

·            не кататись на тонкій кризі (крига темного кольору).

Безпечною є крига товщиною від 10 до 30 см (зеленуватий відтінок).

Маючи на увазі, що структура, міцність і товща льоду змінюються протягом зими і ранньої весни, дітям не рекомендується ходити на водойми - це небезпечно для життя. Лід стає міцним тільки після того, як встановляться безперервні морозні дні, але навіть при короткочасній відлизі, він втрачає цю якість.

Під дією сонця лід стає пористим і буде слабким, не дивлячись на те, що він зберігає достатню товщу.

 Будьте вкрай обережні, бережіть своє життя та життя своїх близьких! Дотримуйтеся правил безпеки життєдіяльності, привчайте до цього малих дітей! Пам'ятайте: ваше життя – у ваших руках, намагайтеся зробити все, щоб зберегти його.

ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ

19 СІЧНЯ - ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ.

А саме увечері 18 січня, напередодні останнього різдвяно-новорічного свята — Водохреща — відзначається «другий Святвечір» або «Голодна кутя».

Як і напередодні Різдва, сьогодні увесь день прийнято постити, тож на вечерю здавна подавали тільки пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, кутю, гречані млинці та узвар.

Після святкової трапези діти в Україні традиційно «проганяли кутю», промовляючи:

«Тікай, кутя, із покуття, А узвар — іди на базар. Паляниці, лишайтеся на полиці, Щоб покинути кожух.»

Потім батько присмалював дітям чуби — «щоб вовка не боялися». :) Мабуть, саме звідси і походить відома Тобі приказка «не бачив Ти ще смаленого вовка».

Коли на вулиці ставало зовсім темно, з хати в садок виносили «дідуха» та спалювали його, немов розправляючись із зимою. А попіл від нього дівчата виносили на город, «щоб огірки родили».

У надвечір’я Богоявлення (Водохреща) та 19 січня віруючі святять воду. Зранку чоловіки йдуть до річки чи ставка, вирубують з льоду хрест, ставлять його поруч з ополонкою і обливають червоним буряковим квасом.

Під обід священик, виголосивши молитву, освячує воду, занурюючи в ополонку срібний хрест.

Вважається, що у день Водохреща вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і навіть тварин.

Дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними.

А що вже прикмет існує про Водохреща! Ось деякі з них:

«Якщо в переддень Водохреща на деревах багато інею, рік буде врожайним».

«Якщо в Богоявленську ніч небо чисте — буде багато гороху».

«На Голодну кутю був сніг — буде й гречка».

«На Водохреща йде лапатий сніг — на врожай».

Після Водохреща традиційно починався новий весільний сезон. Молодь збиралася на вечорниці, сім’ї ходили один до одного в гості. Всі веселилися в метою наближення весни.

 

Соціальний педагог 

Стіпанова В.О.

Волонтерська допомога

В наш час, коли з усіх засобів масової інформації чуються лише новини про конфлікт на Сході нашої крани, коли стрічка новин в соціальних мережах майорить повідомленнями про обстріли наших військових, втрати нашої армії, про поранених... хочеться вже почути щось приємне, радісне...Особисто мені, як соціальному працівнику, як матері захотілось допомогти нашим військовим. Ми звикли думати що якщо вони військові - значить сильні та мужні чоловіки, які не побоялись їхати на схід, захищати наш з вами мир та спокій. Та ми забуваємо, що вони перш за все звичайні люди...які в душі добрі, ласкаві.. які не зважаючи на все теж бояться, бояться не повернутись додому, де їх люблять та чекають... Тож.. спілкуючись з колегами по роботі, ми вирішили допомогти нашим захисникам...
В одній із соціальних мереж, я знайшла контакти однієї вельми приємної пані Вікторії вона одна з волонтерів нашого міста... я подзвонила, ми домовились про зустріч...
Коли настав день зустрічі, я взяла свою 5 річну донечку, не просто так. Вона весь час питала "Куди йдмо?", "Навіщо?" "За для чого?"... Мені було важливо аби вона розуміла та не залишалась байдужою до всього що відбуваеться навколо... Відповідаючи на дитячі питання, я нагадувала їй про новини по телебаченню там де говорилось про військовий конфлікт на Сході, розказувала, що завдяки тим дядям у військовій формі,солдатам, вона може спокійно ходити до садочка, святкувати свята, гуляти з друзями на вулиці... Що їм там не просто, немає всього того комфорту,який є у неї, що їм треба допомагати!
Тож...не злишаймося байдужими і ми, давайте допомагати РАЗОМ та привчати до цього і дітей!

Пост подяки Волонтерів

Соціальний педагог 

Стіпанова Вікторія Олександрівна